Откуда черпаете мудрость?

Судьбою мы называем то, что не хотим менять.

Все мужчины одинаковы и «спастись» от них можно только одним способом:
не иметь с ними дела.

Сложно справиться со своим эгоизмом. Эгоизм не позволяет.

Я чомусь думала що я хитріша за всіх. Дурненька.
Сьогодні зранку, коли я стояла у себе на кухні і потай курила у вікно, мені стало сумно. Якесь таке дивне відчуття, яке іноді може провокувати сльози.
Я пригадала як прокидалася зранку, рік тому, одягалась і виходила на балкон розказати своїй гарячій каві і сигареті, як мені боляче зараз без тебе. Була весна, майже така як зараз, хижа.. жагуча. Я дивилася на дерева, на день, який тільки-но прокидався, відчувала ранковий холод.. я відчувала що я живу, живу, бо відчуваю біль.
Вже пройшло трохи більше року і я відчула невимовний сум за тим що було тоді. Дійсно сумно і прикро, так і має бути весною.Весна завжди била мене найдужче.
Я думала ти мені також подобався. Чесно, ти більше ніж міг мені подобатись. У тебе була якась жіноча мякість на обличчі... Ти нагадував щось приємне, щось навіть тепле. До тебе хотілося пригорнутися, тебе холотілося зваблювати, цілувати... але в тобі було і багато чого, що лякало. Твоя маніакальність. Ти любив багато і багатьох.
Невже це не відлякує? Це відлякує.
Я відчуваю що втрачаю пам’ять. Точніше фізичну здатність пам’ятати. У мене напевно розвивається склероз. Може, це від таблеток, від численних ін’єкцій. Я напічкана всім чим тільки можна напічкати людину.
Я забуваю багато і часто. Мене втомлює пригадувати і це, повірте, не дуже зручно.
Я не знала що відчуваю до тебе. Це була не любов, я знаю. Я часто говорила собі що люблю тебе якоюсь іншою любов’ю. Такою зрілою, вічною і останньою, бо ту бурхливу і пристрасну я ганебно розтратила в першому абзаці (читай вище). Ти моя опора, стабільність.. усе, що асоціюється із раціоналізмом і професійністю. Але ти, разом з тим, моя найкрасивіша любов, моя найкраща любов. Бо коли стаєш старою – хочеться опертися на шось твердіше, на себе. А з тобою, я не розтрачую себе. Я не руйнуюся і тримаюся своєї позиції. ))
Дурненька.

захотілося чогось теплого
змінила колір жж

Багадо думок, і слів, і спогадів
Часом бентежить, часом – просто бісить
Пробач мені мою відвертість... і мою квапливіть.
А надто, у прийнятті рішень
Не згадуй, я все роблю швидко
... і дуже швидко я про все жалкую.

Пробач я їм з рук паніки і стресу
Частом бентежу, часом – просто бішу
Я не комічна, я просто занадто серйозна..
І це все смішно
Та це все маска

Не намагайся, в мені все спонтанно і незворотньо
Я шукаю, знаходжу а потім молЮ піти геть
Це проста схема, схема вічних інтриг.

Пробач мені мою відвертість
Залежить від тебе моя спокутість
Залежить від тебе моя смиренність
Але те що я вчиняю, не залежить від тебе

Не важко, у мене точка відліку – серце
краще бери і відчувай, тоді зрозумієш
що зовсім не там, моє серце б”ється у скронях
тому думки пристрасні, тому вони ніжні